/Files/images/1191269251_c4133.jpgБібліотека Харківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №81

Харківської міської ради Харківської області

Бібліотекар: Суходольська Наталія Сергіївна

Завдання шкільної бібліотеки

Книга – чудове надбання людей, наш кращій порадник і друг, вірна супутниця життя. Вона допомагає нам зрозуміти навколишню дійсність, вивчати досвід минулих поколінь.

Шкільна бібліотека відіграє вирішальну роль у формуванні і розвитку читацьких інтересів учнів. Плануючи роботу з виховання в учнів читацьких інтересів, ми враховуємо вікові особливості читачів, їхні інтереси та захоплення

Напрямки роботи бібліотеки:

- удосконалення культури читання та самостійної роботи з книгою;

- виховання бережливого ставлення до книжок та підручників;

- виховання вдумливого, грамотного читача з високим рівнем культури та національної свідомості;

- інформаційне забезпечення вчителів та учнів новою літературою , яка надійшла до бібліотеки;

- спільна робота бібліотекаря та вчителів по забезпеченню учнів підручниками:

а) організація видачі та прийому підручників;

б) робота з боржниками;

в) перевірка підручників.

З 1.10 2017 по 31.10 2017 в бібліотеці відбувся Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом: "Шкільна бібліотека - за здоровий спосіб життя". Були проведені уроки-бесіди з учнями 1-9 класів, а саме: "Що я знаю про здоровий спосіб життя". "Як уникнути шкідливих звичок". "Скажи наркотикам-НІ!", тощо. В рамках заходу було проведено конкурс малюнків "Я люблю свою планету" та суботник, в якому прийняли участь діти та їх батьки.

На початку грудня пройшов Всеукраїнський тиждень права, в якому ХЗОШ № 81 також прийняла участь. В бібліотеці була організована виставка книг та виставка дитячих малюнків під загальною назвою "Я МАЮ ПРАВО!"

Протягом І семестру 2017 року в бібліотеці проводилися уроки-бесіди з учнями: 1-3 класів "Доброго дня! Вас вітає бібліотека! Для чого потрібна книга". 4-6 класів "Історія виникнення книги." 7-9 класів "Як книга допомагає людині у житті".

В бібліотеці постійно працює виставка "Харків - моє рідне місто", де діти завжди можуть ознайомитися з історією та розвитком міста, в якому вони живуть і яким гордяться.

Фонд бібліотеки постійно поповнюється художньою літературою та підручниками.

Шкільна бібліотека працює з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 13.00

Заголовок
/Files/images/библ.jpg Учні початкової школи з радістю відвідують бібліотеку, вибирають книжки за інтересами.
/Files/images/весна.jpg Бібліотекарем школи Суходольською Н.С. було проведено бесіду з учнями початкової школи "Прийшла весна"
/Files/images/бібл.2.jpg В бібліотеці оформлено постійнодіючу мовну виставку, де представлені різноманітні словники, посібники з правилами та інша цікава література.
/Files/images/бібл.1.jpgУ шкільному коридорі протягом навчального року оформлюються різні тематичні виставки.


Кожна людина повинна знати історію свого рідного краю. Нам пощастило, ми народилися в квітучому та родючому куточку світу. Це-Україна! Слобідський край!У давнину на цих землях, там, де річка Сальниця віддає свої води Сіверському Дінцю, в одному з боїв воїни Київського князя Володимира розбили половців. А майже через 75 років після тієї події, в травні 1185 року на цьому місці стояли табором бойові дружини сіверського князя Ігоря Святославича. Переправившись уночі через Донець, вони вступили в похід, який було поетично оспівано у перлині давньоруської літератури - "Слово о полку Ігоревім".Після спустошливих набігів монголо-татар, велика територія басейну Сіверського Дінця залишалася тривалий час незаселеним краєм, який прозвали "диким полем". "Дике поле" стало своєрідним плацдармом, звідки татари робили розбійницькі наскоки на міста і села південної окраїни Московської держави. Через нього проходили історичні шляхи. Найважливішим був Муравський шлях, який брав свій початок з Перекопу і проходив через територію сучасної Харківської області і доходив до Тули. Харківщину пересікали також Ізюмський, Кальміуський та інші шляхи.У кінці ХV - на початку XVI ст. на територію "Дикого поля" все частіше стали з'являтися люди, які засновували тут слободи ( звідси - історична назва Слобідська Україна, або Слобожанщина). На протязі 50-х років XVII ст. були засновані міста Суми, Охтирка, Лебедин (сучасна Сумська область), Острогозьк ( сучасна Воронезька область), Харків, Валки, Зміїв, багато слобід. У 60-80-ті з'являються такі міста і слободи, як Ізюм, Куп'янськ, Дворічна, Великий Бурлук, Вовчанськ, Нова Водолага, Мерефа, Коломак і багато інших великих і малих поселень.Першочергову увагу переселенці приділяли будівництву в містах і слободах укріплень, що зумовлювалось потребами захисту від татарських нападів, а також культових споруд. Церква ставала центром духовного і громадянського життя міста чи слободи. При ній засновувались школи, а часом "братства". Окреми міста і слободи отримали свою назву від назв церков - Богодухів, Петропавлівка, Покровка, Введенка, Миколаївка та ін.Слобідський край заселявся переважно українцями з Правобережної України, яких називали черкесами. Російських поселень було небагато, і вони виникали спочатку біля укріплених міст, які побудували московські служили люди. Так виникли Великі Проходи, Російська Лозова, Російські Тишки, Васищеве, Борщова та ін.На нових землях переселенці з Гетьманщини зберегли військово-адміністративний козацький устрій. У 50-60-х роках XVII ст. на Слобожанщині було створено чотири полки: Сумський, Охтирський, Острогозький і Харківський. У 1685 р. з Харківського полку виділився окремий Ізюмський.Царський уряд надавав широку автономію краєві в межах полкової організації і в той же час с політичних мотивів не допускав об'єднання всіх слобідських полків під керівництвом однієї особи, наприклад гетьмана. Кожний полк зносився з урядом окремо.Соціальні відносини, які складалися на Слобожанщині, в значній мірі залежали від характеру землеволодіння. Поширеною формою землеволодіння стала "займанщина", яка була привілеєм для переселенців та впливала на характер соціальних стосунків. Привілейованим станом на Слобожанщині стало козацтво. У новозабудованих містах зародився стан міщан, які займались землеробством а з часом ремеслом. Як соціальний стан виділяється духівництво. Крім своєї релігійно-моральної та культурно-просвітницької діяльності, воно відігравало певну роль у господарстві краю. Це стосувалось передусім монастирів. Відомості про один із перших монастирів Харківщини, Святогорський, відносяться ще до 1625 р. Пізніше з'являються монастирі у Краснокутську, Куряжі, та ін. містах Слобожанщини.Заселення слобідського краю, створення соціально-економічних основ нового регіону, розвиток освіти і кцультури відбувались у надзвичайно тяжких умовах. Склалось так, що край був позбавлений політичного життя.Долаючи великі труднощі, слобожани за короткий історичний період перетворили "дике поле" в край з розвиненими господарством і досить високим на ті часи рівнем культури. Перенесений з Наддніпрянської України досвіт землеробства і скоатртсва заклав основи для економічного розвитку краю. Про багатства слобідського краю можна дізнатись із відомостей про захоплення татарами худоби під час нападів. Тільки за час одного з них (1680) було відігнано 11299 голів худоби. Не випадково на гербі Харкова зображено "ріг достатку".Поряд із землеробством і скотарством з'явилось городництво, садівництво, виноградарство, шовківництво, розвивалась торгівля. Традиційно основним видом була ярмаркова торгівля. У кожному місті, слободах, поселеннях були свої ярмарки, відомі на всю Слобожанщину. В Харкові було чотири ярмарки, в Сумах два. Харків став центром торгівлі всього краю.Слобожани принесли на нові землі вікові традиції, побут, звичаї, досягнення в галузі освіти з центральної України. Особливу популярність набули народні школи при церквах, де, учні і вчителі говорили українською мовою. При церквах створювалися братства, основа діяльності яких - просвіта і благодійництво.Слобідська Україна мала і свою середню духовну школу, якою був колегіум, заснований спочатку в Бєлгороді, а 1726 р. переведений до Харкова. У колегіум деякий час викладав християнську етику Г.С.Сковорода.На Слобожанщині розвивались і вдосконалювались традиції українського народу в галузі архітектури, мистецтва, народної творчості. У стилі українського бароко були споруджені церкви, собори: собор в Ізюмі (1684), церква Покровського монастиря в Харкові (1689). Набула поширення самобутня дерев'яна архітектура.В усній народній творчості проявилась нерозривна єдність духовних зв'язків українського народу та мешканців слобідського краю. Історичні думи, пісні, легенди, народні традиції відображали загальнонародні явища.Багато подій минуло з давен, багато ще попереду... Чимось мо можемо пишатися, чимось-не дуже... Але важливо одне! Треба любити свою Країну, людей, що навколо, і головне! Залишатися завжди ЛЮДИНОЮ!
/Files/images/бібл..jpg На початку навчального року було оформлено постійнодіючу виставку "Історія Харкова"
/Files/images/бібліот.jpg

У грудні 2017 року, в рамках Тижня права", у шкільній бібліотеці було оформлено виставку "Мої права - моє життя". Учні 1-9 класів відвідали виставку.

/Files/images/О. Вишня Плакат.jpg

До міжнародного дня гумору була проведена тимчасова виставка, присвячена творам видатного українського майстра гумору Остапа Вишні.

1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах п'яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам).

2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).

3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):

а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства");

б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишнявисміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска");

в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини);

г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");

д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас).

4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).

26 квітня 1986 р. Чорнобильська катастрофа. Пам"ятаємо!

/Files/images/чорнобиль.jpg/Files/images/чоррнобиль.jpg

26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Ця ВЕЛИЧЕЗНА ТРАГЕДІЯ доторкнулась кожного! Збудована в 1976 році, Чорнобильська АЕС, розташована за 100 кілометрів на північ від Києва; вона мала чотири реактора, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії. Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції.

Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.

Пройшло 32 роки. Але наслідки трагедії ще багато років будуть позначатися на нашому житті. Майбутнє у ваших руках, наші любі дітки! Хай ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!!

/Files/images/P_20180427_101904.jpg

/Files/images/P_20180427_101935.jpg

Бережіть свою Планету.

/Files/images/береги планету.jpg До свята 1 травня бібліотекарем школи був проведен пізнавальний урок -бесіда на тему: "Бережить свою Планету", де жваво обговорювались питання, щодо збереження життеважливих ресурсів нашої неньки Землі.
Кiлькiсть переглядiв: 94